Вогов

Пластова мережа Головна сторінка Довідка Пошук

Вогов

Ой, подай дівчино ручку,
Поцілую я тебе,
Милий вітер вже нас кличе,
У мандрівку нас веде.
Поцілуй та й не питайся,
Де то сонце нас веде.
Ми мандруємо усюди,
Де лиш вітер понесе - понесе.

Чарівне синє небо,
Чорні гори тай ліси,
Вітер колихає срібні
Крапельки роси,
Чарівні ті кольори
Для бурлацької душі,
Подертий черевик в нас
Помандруємо усі
Дай, дай, дай...
Вогов...

Раз пішли ми на мандрівку
Попід гори небеса,
І знайшли ми ту доріжку,
Що не вернеться назад;
Я сказав їй не журися,
Не лякайся тих завдань,
Ми ідемо до мети,
До тих найкращих сподівань - сподівань.