Як із хати вийде, на порозі стане,
Аж ближчить красою, широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з під лоба гляне,
Хоч скачи у воду, кажуть парубки.

Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій,
А туди дороги я не находжу.

Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш, чи не чуєш, чарівно Марічко?
Я до твого серця кладку прокладу.