Пластова мережа    Головна сторінка    Довідка    Пошук

Пластовий Співаник

Гуцулко Ксеню

  Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю закрила,
А в ній постать сніжнобіла -
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні, любовні,
Він до неї промовляв:

„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар."

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул другу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву,
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині,
Сумні пісню вигравав:

„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар."